Гаазька конвенція (офіційна назва - Конвенція про ліквідацію вимоги легалізації іноземних офіційних документів) - це міжнародний договір, який був підписаний у 1961 році в Гаазі, Нідерланди, з метою спрощення процедури підтвердження справжності документів, виданих у одній країні і призначених для використання у іншій країні, яка є учасницею конвенції.
Суть Гаазької конвенції полягає в тому, що для підтвердження справжності документа, виданого в одній країні, яка є учасницею конвенції, у іншій країні ( за таких самих умов) не потрібно проходити процедуру легалізації (тобто засвідчення документа уповноваженим представником консульства або іншого дипломатичного представництва даної країни на території, де був виданий документ, а потім - в Міністерстві закордонних справ тієї країни, де документ буде використовуватись), а достатньо проставити на ньому апостиль.
Апостиль - це спеціальний напис, який проставляють на документі, виданому в одній країні, для його використання в іншій країні, яка є учасницею конвенції. Апостиль підтверджує справжність підпису, якість і статус посадової особи, яка видала документ. Тоді документ, на який проставлений апостиль, вважається офіційно підтвердженим і визнається на території країни-учасниці Гаазької конвенції.