10 міфів про життя в Португалії: правда від експата з 13-річним досвідом

Добрий день! Я живу в Португалії вже понад 13 років. За цей час мені не раз доводилося стикатися з тим, наскільки реальна Португалія відрізняється від тих уявлень, які складаються у людей ще до переїзду — з розповідей, форумів, соцмереж, чужих історій. І що довше я тут живу, що більше спілкуюся з людьми, які щойно приїхали або тільки збираються, то чіткіше розумію: навколо цієї країни багато стереотипів, напівправди і просто міфів. І саме про це ми сьогодні поговоримо. У цій статті я хочу розвінчати деякі міфи і поділитися з вами особистими спостереженнями — щоб, думаючи про життя в Португалії, ви могли приймати рішення не з ілюзій, а з розуміння. Португалія — це не красива листівка, не просто країна з туристичних блогів. Це справжня, неоднозначна, глибока країна. І давайте розберемося, яка вона — без фільтрів.

Цей міф, мабуть, один із найпоширеніших. Чомусь багато хто досі вважає, що раз країни розташовані поруч, то, значить, вони майже однакові. Але це приблизно як сказати, що Австрія — це Німеччина з горами. Насправді Португалія — це країна з абсолютно самостійною історією, менталітетом, мовою і гордістю за свою ідентичність. І якщо ви скажете португальцю, що він майже іспанець, якщо вам пощастить, і він ввічливо посміхнеться… то всередині він точно сильно напружиться. Бо для них це не просто помилка, а справжня образа. Тож Португалія — це Португалія. І мова тут португальська, а не, як дехто думає, іспанська.

Ця помилка найчастіше походить від тих, хто жодного разу не чув португальської мови. Так, мови справді споріднені — і португальська, і іспанська походять від латини. Але це абсолютно різні мовні системи, з різною фонетикою, мелодикою, ритмом, логікою побудови фраз. І якщо ви почнете розмовляти з португальцями іспанською, вони, звісно, вас зрозуміють. Але якщо ви вивчите хоча б кілька слів португальською, хоча б привітаєтеся чи скажете «Obrigado» — ви здивуєтеся, наскільки радісною буде реакція у відповідь.

Це, мабуть, один із найприємніших міфів — особливо для тих, хто втомився від холодних зим і мріє переїхати в «вічне літо». Але правда в тому, що клімат тут набагато різноманітніший. Так, влітку тут тепло, сонячно, по-справжньому комфортно. Але взимку — особливо в центральних і північних регіонах — стає холодно, волого і сиро. А в більшості будинків немає центрального опалення. Так, ви не почули: ні батарей, ні теплої підлоги. Люди рятуються електричними обігрівачами, вовняними шкарпетками, електропростирадлами і гарячим чаєм. І ось що важливо — багато хто, хто переїжджає сюди з більш холодних країн, стикається з абсолютно несподіваним ефектом: мерзнути в Португалії їм доводиться більше, ніж на батьківщині. Бо якщо в Німеччині, Україні, Росії чи Польщі взимку в квартирі +22 завдяки центральному опаленню, то тут ви можете сидіти в житловому будинку в куртці і з двома пледами. Дуже багато хто справді скаржиться: здавалося б, ти переїхав у теплу країну, а вдома мерзнеш куди сильніше, ніж у морозну зиму. Тож якщо ви плануєте переїзд — не беріть тільки купальник. Візьміть і термобілизну. І купіть хороший, надійний обігрівач.

Такий стереотип також трапляється часто. Але знаєте, я б сказав(ла) інакше. У португальців просто інше ставлення до часу. Вони не живуть у режимі «швидше, вище, сильніше». Вони вміють цінувати процес, вміють не поспішати жити і насолоджуватися моментом. Так, вони можуть відповісти вам не одразу. Але це не лінь. Це — культура. Це — повага до балансу між роботою і життям. Роботою і сім’єю. Роботою і особистим часом. І чесно кажучи, мені цей підхід дуже подобається. Бо він про здоров’я. Про людей. А не про безкінечну гонку. Хоча, чесно кажучи, я сам(а) цьому ніяк у них не навчуся! Водночас більшість португальців працюють дуже багато — щоб жити гідно, часто доводиться поєднувати дві роботи. Просто при всьому цьому вони зберігають ввічливість, урівноваженість і здатність посміхатися. Це не розслабленість — це внутрішня гідність. І поки ми вчимося не вигоряти, вони живуть із цим підходом за замовчуванням.

Цей стереотип міцно засів у головах у багатьох, хто ще не був у Португалії. Мовляв, це така периферія Європи, де все дешево, люди живуть скромно, і прогресу майже немає. Але якщо ви приїдете сюди, особливо у великі міста, такі як Лісабон чи Порту, то зрозумієте, наскільки це застаріле уявлення. Так, історично Португалія була однією з найскромніших економік Західної Європи. Але сьогодні країна активно розвивається. Тут зростають інвестиції, будуються сучасні житлові комплекси, працює стартап-екосистема, відкриваються міжнародні компанії, проводяться світові конференції. Молодь вільно говорить англійською, розбирається в технологіях і бере участь у міжнародних проєктах. Так, тут є соціальні проблеми, як і скрізь. Але називати Португалію «бідною» — значить просто не бачити, як далеко вона вже пішла від попереднього образу. Це сучасна європейська країна, яка при цьому зберегла свою душу. І це безцінно.

Це твердження все ще гуляє по форумах і блогах. Але якщо ви приїдете в Лісабон чи Порту в 2025 році — ви відчуєте різницю. Ціни на оренду, продукти, кафе, транспорт — усе зростає, і досить стрімко. Особливо відчутне зростання вартості житла: оренда в столиці і туристичних зонах уже давно наздогнала, а іноді й перегнала ціни в інших європейських містах. Зняти пристойну квартиру в Лісабоні за розумну суму стає все складніше — конкуренція висока, особливо в сезон. А якщо говорити про відпочинок, то тут вас також може чекати сюрприз. Літні канікули на півдні Португалії — в тому ж Алгарве — можуть обійтися дорожче, ніж у сусідній Іспанії, не кажучи вже про країни з більш доступною курортною інфраструктурою. Багато португальців, до речі, справді віддають перевагу відпочинку за кордоном, тому що відпустка у власній країні — особливо в розпал сезону — виявляється далеко не бюджетним задоволенням. Так, усе ще можна знайти спокійні і доступні регіони в глибині країни, де життя розмірене і ціни м’якші. Але назвати Португалію «дешевою» країною сьогодні вже просто не можна. Це Європа. Зі своїми економічними реаліями. І з бюджетом до переїзду і до життя тут краще готуватися заздалегідь — чесно, усвідомлено і без ілюзій.

Ще як важлива. І сортування сміття — тут не данина моді, а реальна практика. У дворах стоять кольорові контейнери, школи проводять уроки на тему екології, а кампанії із захисту природи виходять на національний рівень. Португальці пишаються своєю природою — і хочуть зберегти її для майбутніх поколінь. І так, це працює.

Якби ви потрапили на Web Summit у Лісабоні, ви б переглянули свою думку за один день. Португалія робить ставку на цифрову економіку. Тут розвиваються фінтех, IT, телемедицина, екотехнології. Відкриваються офіси міжнародних компаній, створюються акселератори, приїжджають фахівці з усього світу. І, повірте, це зовсім не провінція. Це майбутнє — яке вже настало.

Такий стереотип також трапляється напрочуд часто. Мовляв, ну так, океан, рибка, заходи сонця — красиво, але нудно. Але якщо ви хоча б трохи копнете глибше, виявиться, що Португалія — це країна музеїв, театрів, фестивалів, виставок, літературних вечорів, кіно, концертів, винних маршрутів, піших походів, поїздок по регіонах і навіть серфінгу в горах. Це країна, де в одному місяці можна потрапити на концерт класики в монастирі, на фаду в портовій таверні і на рок-фест у руїнах старовинного замку. Просто це не лежить на поверхні. І якщо ви кажете: «Тут нічим зайнятися», швидше за все, ви просто ще не почали шукати.

Це, мабуть, один із найболючіших міфів, з якими стикаються переїхавші. Адже в уявленні багатьох Португалія — це частина Європи, значить, усе має бути чітко, організовано, за правилами, без черг і бюрократії. Але реальність часто виявляється зовсім іншою. Місцева бюрократія — це окрема реальність, зі своїм темпом, своїм ритмом і своєю логікою. Так, тут подають онлайн. Так, є електронні черги. Але слоти можуть бути відсутніми місяцями, служби можуть не відповідати тижнями, а одне й те саме питання можуть по-різному трактувати в двох різних відомствах.

Особливо це відчувається в перші місяці: коли намагаєшся записатися в AIMA, відкрити рахунок у банку, оформити NIF або подати документи на резиденцію — і тут з’ясовується, що «просто» це не завжди швидко, а «зрозуміло» — не завжди логічно. І якщо ви очікували німецької чіткості — то перші часи доведеться глибоко дихати і набиратися терпіння. Але хороша новина в тому, що з часом ви починаєте адаптуватися. Вчитеся обходити гострі кути, збирати потрібні довідки з першого разу і знаходити рішення, а не стіну. Головне — не втрачати спокій. І пам’ятати, що навіть у такій хаотичній системі можна успішно жити, будувати плани і оформляти все, що потрібно. Просто не розраховуйте, що все буде «як у Швейцарії» — і не розчаруєтеся.

І нарешті: Португалія — це не міф. Це справжня країна. Зі своєю правдою, своїми плюсами і складнощами